|
| |
|
|  |
https://doi.org/10.15407/ukrbotj80.01.064
Дідух Я.П., Вашеняк Ю.А., Куземко А.А., Розенбліт Ю.В., Чусова О.О.
Методичні аспекти синфітоіндикаційного аналізу топологічної диференціації біотопів
Резюме Проаналізовано деякі найпоширеніші методи кількісного аналізу, що були використані при обробці даних синфітоіндикації – переваги одних і недоліки інших. Використання цих методів дало можливість відобразити важливі екологічні характеристики рослинних угруповань, оцінити характер їхньої топологічної та регіональної диференціації, що характеризують α-, β-, γ-ценорізноманіття. Розглянуто сьогоденні дискусійні питання щодо використання шкал екологічних показників та способів їхнього коректного порівняння на основі приведення до єдиного “знаменника”. Розглянуто візуальні аспекти градієнтного аналізу, який використовується при оцінці топологічної диференціації біотопів на основі закладки різних типів (векторні, комбінативні та збірні) еколого-ценотичних профілів. Акцентовано увагу на застосуванні оптимальних моделей ординаційних методів (аналіз відповідностей, метод головних компонент – DCA, неметричного багатовимірного шкалювання − NMDS). Проведено оцінку використання кластерного аналізу, що знаходить відображення у різних способах побудови дендрограм. Аналіз наведених методів дозволяє оцінити ефективність їхнього використання в різних аспектах методики синфітоіндикації, а відтак використати такі дані для прогнозування, моделювання зміни та розвитку біоценозів, оцінці та класифікації біотопів, ландшафтної структури (екомер), районування (екохор), розвитку, стійкості до впливу зовнішніх чинників, прогнозування та моделювання змін рослинного покриву. Можна очікувати, що у перспективі в геоботаніці знайдуть ширше використання методи та підходи математико-кібернетичних дисциплін, оскільки багато нагальних екологічних питань, пов’язаних із нелінійним розвитком, емерджентною зміною властивостей екосистем, пошуком критичних порогів не вдається розв’язати традиційними способами.
|
